Це новий період в історії. Церква щойно почалася, і апостоли стали свідками неймовірного прояву Божого суду — смерті Ананії та Сапфіри. У Діях 5 написано, що через апостолів відбувалося багато знамен і чудес. Багато хворих були зцілені, і одержимі духами звільнені. Світ ніколи не бачив нічого подібного. Але замість радості, релігійна еліта — ті, хто мав би радіти — відчули загрозу й сором. Там сказано, що первосвященик і всі, хто був із ним (садукеї), “сповнилися заздрості” і заарештували апостолів, кинувши їх у в’язницю.
Чому так? Чому хтось гнівається, коли приходить пробудження, хворі зцілюються, а демони виганяються? Але тієї ночі ангел Господній відкрив двері в’язниці, вивів їх і сказав: “Ідіть, станьте в храмі й говоріть народові всі слова цього Життя” (5:20).
Іншими словами, вам слід наражатися на небезпеку й розповісти людям про це нове життя, бо старе минуло, і Бог творить щось нове, а в центрі цього — Ісус Христос.
2.1. Релігійна еліта: вони не могли зрозуміти, як апостоли втекли з в’язниці, адже двері були надійно замкнені, а вартові стояли на своїх місцях. Їм навіть на думку не спало, що сталося чудо і що Бог втрутився. Вони більше переймалися збереженням статус-кво і тим, щоб не осоромитися перед людьми — особливо перед тим, як їх перевершила група простих рибалок з Галілеї, які здобули прихильність народу.
2.2. Відвага апостолів: найбезпечніше для них було б просто покинути місце, адже садукеї були налаштовані проти них. Але апостоли залишилися біля храму, виконуючи наказ ангела — говорити до народу й навчати їх про Ісуса.
Тут ми бачимо глибокий конфлікт між культурами та світоглядами. Релігійна еліта намагається зберегти існуючий порядок, тоді як апостоли представляють новий Божий порядок, який ми вже бачили в житті та служінні Ісуса. Ісус говорив про часи та пори.
Апостоли йдуть далі й без страху проголошують: “Бог отців наших воскресив Ісуса, якого ви вбили, повісивши на дереві.”
Релігійна влада не може уникнути цього звинувачення, але тепер апостоли мають справу з політичною владою. Чи піддаєшся ти тиску влади, чи відстоюєш своє право проповідувати?
Цікаво, чи можемо ми винести урок із прикладу апостолів?
2.3. Чому люди свідчать навіть у стражданнях?
Ми повинні запитати себе: що змушує Петра та апостолів наважитися протистояти первосвященику, попри всю його владу? Петро говорить: “Бог підніс Його правицею Своєю як Провідника і Спасителя, щоб дати Ізраїлю покаяння й прощення гріхів.”
Це означає, що на них зійшла не тільки сила, а й почуття терміновості. Божа присутність перебуває серед них, і Він вклав у їхні серця розуміння Царства.
Це означає, що незалежно від того, чим вони займалися раніше, яка була їхня життєва місія — тепер у них з’явилася нова ціль для життя.
Бо вони увійшли в Божу присутність, і це дало їм відвагу та глибоке усвідомлення нагальності. Вони знають, що їхні слова будуть відкинуті, але все одно відчувають, що мусять говорити.
У них є місія — свідчити про Христа.
2.4. Апостоли не мали влади чи впливу
Існує думка, що церква найкраще процвітає тоді, коли вона бідна, без грошей і політичного впливу. Саме в такій слабкості Божий народ починає щиро молитися й залежати від сили Духа.