Воскресіння (1 Коринтян 15:20–27)

1. Вступ

1.1. Чи є воскресіння актуальним? Чому воскресіння настільки важливе для нас сьогодні? Більшість людей байдужі, хоча багато хто погоджується, що Ісус помер і на третій день воскрес. Але вони сприймають це просто як факт, подібно до того, як Земля обертається навколо Сонця. Вони не замислюються над особистим значенням цього.

1.2. Давайте стикнемося зі смертю: Щоб було воскресіння, спочатку повинна бути смерть. Якщо немає смерті — немає воскресіння. Смерть може здаватися безглуздою, якщо немає воскресіння. У своєму житті я неодноразово стикався зі смертю та її наслідками: я відвідував хоспіси, сидів біля ліжок хворих, утішав родичів, пережив смерть у колі родини та друзів, проводив багато похоронів і поминальних служб. Смерть приходить до кожного — ніхто не уникне. Часто це стається після повного життя, але іноді — надто рано і несподівано. Саме такі випадки змушують нас ставити запитання. Я досі ясно пам’ятаю смерть молодої дівчини, чия мати була нашою знайомою. Поминальна служба завжди урочиста, але смерть у 20-річному віці торкається особливо глибоко. Ми збираємося разом, щоб сумувати, усвідомлюючи, що було стільки надій, які вже не збудуться. У такі моменти потрібно дуже уважно добирати слова. Що б я сказав, якби не було воскресіння мертвих?

1.3. Станьмо особистими: чи замислювались ми коли-небудь, що одного дня наше серце зупиниться, і ми всі помремо? У 1 Царів 2:2 Давид кличе Соломона до себе на смертне ложе і каже як батько до сина: “Я відходжу шляхом усієї землі. Будь сильним, покажи себе мужем. Додержуй постанов Господа, Бога твого, ходи Його дорогами та виконуй Його устави.” Давид, можливо, був добрим царем, але як чоловік і батько він зазнав невдачі. У його родині було багато проблем — взаємна недовіра, змови, вбивства, бунти. І все ж Давид не боявся смерті. Моє питання таке: після смерті, чи маємо ми підставу для надії та оптимізму, чи лишається лише сумнів?

1.4. Інші, хто воскрес: Ісус не був першим, хто воскрес із мертвих. Ілля воскресив сина вдови, Єлисей воскресив сина жінки з Шунаму, а Ісус воскресив Тавиту й Лазаря. То що ж робить воскресіння Ісуса таким особливим? Усі інші померли знову, але Ісус не помер удруге. Крім того, Його воскресіння називається “першими плодами”.

  1. Що каже Старий Заповіт про життя після смерті
  2. Христос — перший плід (15:20)
  3. Воскресіння, щоб бути з Христом (15:22)**

2. Старий Заповіт

2.1. СЗ і життя після смерті: Це не завжди було ясно. Є згадка: “Жити в домі Господньому повіки” (Псалом 23);

Найкраще проголошення — в книзі Даниїла:

“І багато з тих, що сплять у земному поросі, прокинуться: одні — до вічного життя, інші — на вічну ганьбу й осуд” (Дан. 12:2).

Але як нам знати, чи прокинемося ми до вічного життя чи до ганьби? Я піднімаю це питання, бо багато хто без віри не має жодної впевненості. Багато людей усвідомлюють це особливо в пізні роки життя. Вони стикаються з невизначеністю щодо майбутнього, що породжує внутрішню тривогу, бо відсутність впевненості ускладнює прощання з життям.

3. Христос — перший плід (15:20)

3.1. Значення в Старому Заповіті: У Левит 23:12–14 Бог говорить Мойсею принести сніп перших плодів, а також однорічного безвадного ягняти й хлібну жертву.Вірш 12: “У день, коли будете махати сніп, принесіть однорічного ягняти без вади як жертву всепалення для Господа… жертву з їжі з приємним запахом для Господа…” Вірш 14: “Не їжте ні хліба, ні смаженого, ні свіжого зерна до цього самого дня, поки не принесете приношення вашому Богові.”Це не можна було їсти, доки не буде принесено. Звідси походить принцип повернення частини того, що ми отримали, визнаючи, що все приходить від руки Божої. Це почалося ще за часів Каїна й Авеля. Каїн приніс жертву з плодів землі, а Авель приніс первістка зі свого стада й, що важливо, жирні частини. Але Бог не прийняв жертву Каїна.Ми бачимо від самого початку: це духовна природа — приносити жертву не будь-яку, а найкраще з того, що маємо.

3.2. Значення в Новому Заповіті: Павло розвиває цей принцип далі. Якщо в СЗ ми давали, то в НЗ ми отримуємо. Павло описує воскресіння Христа як “гарантію великого жнив, що грядуть.”

Це завдаток майбутнього врожаю. Дивлячись на воскресіння Ісуса, ми розуміємо: це обітниця — перший дар великої кількості людей, які воскреснуть, щоб бути з Ним. Але деякі воскреснуть, щоб бути навіки відділеними від Христа.

4. Воскреслі бути з Христом (15:22)