1. Вступ: Шлях справжнього зростання
1.1. Збудовувати: Як сказати це так, щоб не звучало осудливо? Як сказати це не як читання правил з книги? Я хочу сказати слово, яке збудовує, і яке змушує нас задуматися: як ми можемо зростати у вірі та робити своє життя благословенням для інших, а не перешкодою? Павло багато про це говорить, адже християнське життя — це шлях освячення і шлях, щоб благословляти інших. Ми не хочемо залишатися духовними немовлятами назавжди, бо духовні немовлята насправді не приносять благословення. Вони немовлята, потребують багато часу, уваги і постійно мають проблеми. Вони не хочуть виходити з дому і залишаються на одному місці, харчуючись лише "дитячою їжею", бо мислять тільки про себе. Але ми прагнемо до перемоги над нашою гріховною природою, щоб рухатися вперед — на першу, другу і третю базу.
1.2. Шлях до освячення: Давайте уважно подивимося на перешкоди нашої гріховної природи й визнаємо, що шлях освячення — це свідомий вибір. Цей шлях вимагає відданості дисциплінованому способу життя. Те, як ми себе поводимо, відображає Христа в нас, і ця дисципліна стає джерелом духовної сили, тому що ми запрошуємо Духа формувати нас. Я хочу підкреслити: це не набір правил, бо правила не мають сили. Це — запрошення Духу Святому формувати нас ізсередини, коли ми крокуємо вузькою й прямою дорогою внутрішнього зростання.
1.3. Підсумок: "Нагірна проповідь — це не набір правил для виконання, а опис життя, яке ми будемо вести, коли Дух Святий матиме в нас повну свободу." — Освальд Чемберс
2. Наслідуйте Бога (Ефесянам 5:1)
Сьогодні я хочу попросити вас не розглядати Ефесян 4 і 5 як список “не роби того чи іншого”. Натомість, побачте в них шлях зростання — шлях, яким Бог благословляє. Ці два розділи — це дорога до глибшого, благословенного життя. Якщо ти хочеш, щоб Святий Дух помазав твоє життя, дозволь 5-му розділу Ефесян звернутися до твого серця і наповнити тебе силою.
2.1. Що мав на увазі Павло? Ті, хто розділив Біблію на розділи та вірші, вирішили почати новий розділ саме з цього місця. Але слово “отже” стосується попереднього — нагадування бути “добрими, милосердними, прощаючи одне одного” (4:32). Отже, слова “наслідуйте Бога” (5:1) — це запрошення. На перший погляд, це здається неможливим. Як ми можемо навіть подумати про наслідування Божої слави? Як нам надіятись на це? Про що думав Павло, коли писав ці слова? Що саме він мав на увазі?
2.2. Відновити нашу втрачену спадщину Коли ми запитуємо: “Що робить нас людьми?”, “Що відрізняє нас від тварин?”, відповідь полягає в тому, що ми були створені за образом Божим. Частина цього образу була зламана під час гріхопадіння в саду, але не знищена повністю. Духовне відродження пробуджує в нас Божі якості — святість, доброту, любов, милість, справедливість, ніжність, терпіння, доброзичливість і прощення. Ми — народ, який відновлений, як блудний син, що повернувся, отримав новий одяг і був примирений з батьком. Бог радіє Своїм дітям. Батьки, хіба ви не пам’ятаєте ті моменти, коли ваші батьки пишалися вами й раділи за вас? Велика частина багатства у Христі — це відновлення тих якостей, що були закладені під час створення, але заховалися через гріхопадіння, і які тепер поступово повертаються через відродження та освячення. І найкраще — що ми відновлюємось як частина Божої родини.
3. Відновлені в Любові (Ефесян 5:2)
3.1. Христос Любить: Жодна інша віра чи філософія не описує стосунки між Богом і людиною так глибоко. Іван написав: “Бо так Бог полюбив світ” (Івана 3:16). Ця любов, дана безкоштовно, має бути прийнята. Згадаймо історію про блудного сина — що, якби батько був байдужим до його повернення? Або ви довго були відсутні, повертаєтесь додому, а батько просто дивиться на вас і каже: “А, ти повернувся?” Але Ісус розповідає так:
“Коли він ще був далеко, його батько побачив його, змилосердився, побіг, кинувся йому на шию і поцілував його” (Луки 15:20).
3.2. Любов Веде (5:2): Я думаю, що нам потрібно трохи більше часу на вірші 1–2, перш ніж перейти до питань освячення.
Якщо стосунки не ґрунтуються на любові, то це будуть лише правила. Тоді ми будемо слідувати з примусу, а не з серця.
Але якщо все починається з любові, тоді Бог дає силу. Я дивлюсь відео, де рятують тварин — ведмедів або рисей, які були покинуті або осиротіли.
Людина рятує їх від смерті, і дитинча починає сприймати рятівника як батька. Діти мають природний зв’язок любові з батьками, і ця любов надає силу. Те, про що Павло говорить тут — щоб ця любов давала силу для нашої ходи. Наше спасіння — це дія Божої любові до крайнього ступеня. Ми — врятовані. Врятовані від долі, гіршої за смерть. Ісус віддав себе як жертву. І ми природно відповідаємо любов’ю.
4. Діла Плоті (Ефесян 5:3–5)
4.1. Церква — не моральна установа: Це означає, що мораль не є головною метою нашого бачення чи причиною нашого існування. У минулому існували товариства, які намагалися стримувати надмірності — наприклад, клуби тверезості. Це були добрі речі, але не заради цього існує Церква. Євангеліє змінює життя набагато глибше, ніж будь-яке правило. Християнська мораль — це побічний продукт, а не причина нашого існування. Ми стверджуємо, що Євангеліє має силу справді змінювати, і ця сила допомагає нам уникати діл плоті: нечистоти, жадібності, непристойності, нерозумних розмов, грубих жартів. У Посланні до Галатів Павло розширює цей список — ідолопоклонство, чаклунство, спалахи гніву тощо. Більшість із нас впізнає ці риси — вони недалеко від нас, і якщо не бути уважними, легко повертаються.
4.2. Чистота Відродженої Душі:
Вона настає тоді, коли ми дозволяємо Духу Святому вільно діяти в нас. Це дисципліноване ставлення до життя з усвідомленням того, що ми — храм Святого Духа. Тому не лише вчинки, а й думки, бажання та слова повинні бути зважені. Чи є ми благословенням для інших, чи, можливо, перешкодою для чиєїсь святості? Осуалд Чемберс пише