Християнська Родина (Ефесян 5:22–6:9)
1. Історичний Контекст
1.1. Статус-кво: Коли ми підходимо до цієї останньої частини послання, стає очевидним, що мова йде про сімейне життя. Потрібно усвідомити, що починається нова епоха для родини, яка значно впливається Євангелієм. Але цей новий підхід зіштовхується з глибоко вкоріненими звичками. Ефесяни вже є християнами, але їхній світогляд і спосіб життя ще дуже схожі на язичницьких друзів і родичів. Це схоже на те, як культурні звички формують наші домівки і сьогодні. У той час існували закони, які визначали владу чоловіка над жінкою. У цю ситуацію входить Павло — сам продукт І століття, але той, хто прагне змін. Я запрошую вас поглянути на слова Павла через призму І століття. Якщо ми будемо дивитись на них з нашими упередженнями XXI століття, то не зрозуміємо тієї революції, яку несе його вчення. Це змінить повсякденне життя на глибокому рівні. Зміни мали починатися не зовні, а з серця — щоб принести справжню користь слабким і пригнобленим. Павло звертається до трьох груп:
1.2. Золоте правило (The Golden Rule)
Коли ми тлумачимо цей текст, важливо стати на місце автора й зрозуміти культуру того часу. Ефес І століття був дуже ієрархічним — все було зверху вниз. Якщо ти був слабким або найнижчим у суспільній структурі, ти нічого не мав: жодних прав, лише милість тих, хто нагорі. Поняття прав людини чи сили народу не існувало.
У цьому контексті приходить Ісус Христос і розпочинає велику зміну. Він служить слабким і хворим — тим, кого суспільство зневажає. І Він робить щось радикальне: надає жінкам гідність та силу. Згадаймо: “Як ти, юдей, просиш у мене, самарянки, води напитися?” (Ів. 4:9).
Протягом всієї історії жінок використовували й пригнічували. Але в ранній церкві жінки були шановані й активно брали участь у служінні та лідерстві. Навіть у західному світі жінки отримали право голосу лише в минулому столітті. Більшість часу жінок вважали власністю.
Ісус навчив нас любити ближнього, незалежно від того, хто він чи вона. І це повинно відображатися також у сімейному житті.
2. Раби / Слуги (Ефесян 6:5-9)
2.1. У Христі: Рабство було давньою й усталеною практикою в стародавньому світі. Метою Павла не було миттєво знищити його — це було неможливо в той час. Його намір полягав у тому, щоб змінити ставлення до рабів на фундаментальному рівні, що згодом, через багато століть боротьби у владних колах, призвело б до скасування цього інституту.
Якби Павло закликав до протесту чи повстання, це стало б запрошенням до неминучої смерті, адже пани мали абсолютну владу над своїми рабами. Павло не каже, що рабство більше не існуватиме. Натомість він говорить: “дотримуйтесь закону, будьте вірні своєму господареві,” але при цьому нагадує панам, що всі ми підкоряємося одному Господу, і пан, і раб є в Христі.
І ось головне: Павло закликає рабів служити щиро, з доброї волі, і нагадує: “кожен, хто робить добро, одержить від Господа те саме” (6:8). Тому: “припиніть погрози” (6:9). Це момент вирівнювання — перший великий крок у напрямку до поступового усунення страшної практики.
2.2. Людська Невдача: У минулому цей уривок використовували, щоб виправдати рабство, допоки християни не виступили проти системи та не домоглися його скасування. Рабство було дуже прибутковим бізнесом, через який мільйони людей постраждали.
2.3. Сьогодні: Хоча сьогодні немає рабів у прямому сенсі, у багатьох куточках світу людей досі жахливо експлуатують.
Питання в тому: чи можемо ми застосувати цей принцип до праці та трудових відносин?
Закони існують і захищають працівників, але жоден закон не здатен змінити черстве, жадібне серце.
Лише дія Святого Духа може змінити серце й навчити бачити інших як образ Божий.